Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!
Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.
Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.
Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.
Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?
Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.
Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.
Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.
Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.
Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.
Парниша, я даже не знаю, с чего начать свой рассказ. Вероятно, со словаков типа "Здарова, братаны!", или "Чё, нахлебался уже?". Но это все фигня, потому что я хочу поделиться с вами своей историей, которая произошла со мной на уроке в школе. В общем, вставайте поудобнее и готовьтесь к острому повествованию.
Я купил кокаин. Ах, да, поверьте мне, это была настоящая закладка! Мой диповский друг подсунул мне эту снежную радость, и я просто не смог устоять. Надо сказать, что я отважно проглотил свою первую марку наркотика не в школе, а дома, чтобы никто из родных не заподозрил ничего бомбического. Так что сначала все было нормально, я попросту лежал на своей тусовочной кровати и начал "травить" видюхой. Это был яркий и цветастый опыт, который я не забуду никогда, братухи.
В школе же, в тот день, я нарушил все возможные правила поведения и этикета. Когда мне зачитали дип-тему остатка от дискриминанта, и я встал у доски, я и в самом деле был на другой волне. Скорость взрывала мой кокосик, и я просто не контролировал свои действия. Вот такой дебил я был в тот день.
Когда я подошел к доске, я ударился яйцом об угол парты. Да-да, осторожнее, ребят, иначе можете обломать себе будущее. Я прошел своим маркером по доске, пытаясь написать что-то разумное, но в глазах моих одноклассников было видно полное непонимание. Ведь они не могли даже представить, что в моих карманах спрятана настоящая пластина с травкой. Я радовался своему секрету, доказывая всем, что я круче их всех, братишки.
Но вернемся к моей рассказухе. Время школьных перемен было для меня просто разделением чеков. Я прятался в укромном месте, чтобы забивать свое тело кокаином. Ведь многие думают, что это просто самое топовое наркотическое дерьмо на свете, но они не понимают на что способен один граммчик снега. Он меня вдохновлял, давал мне невидимые крылья, и я чувствовал себя круче всех.
Я разделился на две личности: одна в школе, другая вне ее стен. И это было абсолютно классно. Я наслаждался игрой, в которую ввязался, будучи учеником. Я был самым крутым наркоманом в младшей школе, и это тоже было неплохо, на самом деле.
Несмотря на всю свою снежную зависимость, я не могу сказать, что у меня все было прекрасно. Мои собственные родители даже не замечали, что с их любимым сыном что-то не так. Ведь они заботились только о том, чтобы я получил хорошую марку в дневнике. А я был довольно несмотря на мной, с моей кокосовой головой и всеми этими чеками, что я прятал в своем рюкзаке.